Камфора — терпіноїд, кетон терпенового ряду. Безбарвні легколеткі кристали з характерним запахом; погано розчинена у воді, добре — у малополярних органічних розчинниках, зокрема в спиртах; є у формі двох оптично активних форм ((d)− і (l) форми, tпл 178,5—179 °C) і у формі рацемічної суміші, tпл = 178—178,5 °C. У медицині застосовують d- і L-камфору, рацемічну камфору допускають лише для зовнішнього застосування через підвищену токсичність через хімічне забруднення.Фармакологи вважають камфору як важливий представник аналогічних засобів. Під час введення під шкіру розчини камфори в олії тонізують дихальний центр, стимулюють судиноруховий центр. Має також безпосередній вплив на серцевий м'яз, посилюючи обмінні процеси в ньому та підвищуючи її чутливість до впливу симпатичних нервів. Під впливом камфори звужено периферичні кровоносні судини. Сприяє відділенню мокротиння. Можливо, що камфора інгібує агрегацію тромбоцитів, у зв'язку з чим вона рекомендована до застосування для поліпшення мікроциркуляції. Застосовують розчини камфори в комплексній терапії у разі гострої та хронічної серцевої недостатності, колапсу, у разі пригнічення дихання; пневмонії та інших інфекційних захворювань, у разі отруєнь снодійними та наркотичними засобами як антидот.