Селенит натрію застосовують у лабораторній практиці, фармацевтиці, ветеринарії, як мікродобавку для комбікормів та ін.

На додаток до глутатіонпероксидазу, селен є складником інших селенопротеїн, кожен із яких вирізняється за біологічними функціями. В організмі налічується від 30 до 100 селенопротеїнів. Ключовими селенопротеїнами є такі, як селенопротеїн W. Втрата селенопротеїну W пов'язана з розвитком білішкової хвороби в овець, підвищеної втратою рідини під час зберігання свинини й асцитами біля бройлерів. Він також характеризується антиоксидантними властивостями. Інший селенопротеїн є структурним складником капсули сперматозоїдів, тобто цей білок є головним компонентом сперматозоїдів.

Натрію селеніт регулює проникність клітинних мембран, запобігає міопатії шлунка та серця, фіброзну дегенерацію підшлункової залози. Він є в мікрокількості практично у всіх тканинах тварин, виключаючи жирову. Синергістами селену є вітамін Е й антиоксидант сантохін, тому що вони сприяють посиленню синтезу глутатіонпероксиду в організмі, збільшенню концентрації ферменту в плазмі крові. Покращують всмоктування селену та затримують його виділення з організму підвищені дози вітаміну В1. Антагоністами селену є свинець (Pb) і ртуть (Hg). Сам селен може слугувати антидотом у разі отруєнь ртуттю і свинцем.